Розділ 73: Фрейдизм. Проблема безсвідомого

Досліджуючи свідомість, вчені дійшли висновку, що існують приховані фактори впливу на свідомість, тобто безсвідоме. Зокрема, ідею безсвідомої мотивації свідомості розробляв австрійський психіатр Зігмунд Фрейд (1856–1939). Він вважав, що на свідомість діють об´єктивні відносно свідомості фактори, що відсутні в досвіді самої свідомості – безсвідомі. До цих факторів належать психологічні та біологічні потреби, які викликають неусвідомлені переживання.

Про це Фрейд образно говорив, що “Я” не “є господарем у власному домі”, і що свідомість людини змушена “задовольнятися мізерними відомостями про те, що відбувається в її душевному житті безсвідомого”.

Сутність поглядів Фрейда зводиться до таких положень:

  • У людині прихована велика сила – “безсвідоме”, або, як він його назвав, “Воно”. Цією силою управляє, зокрема, такий інстинкт, як лібідо (лат, libido – прагнення, бажання, пристрасть) – гіпотетична психічна енергія сексуальних прагнень.
  • Сила та зміст безсвідомого проявляється в снах.
  • Крім “Воно” в людському духовному досвіді присутнє “Над-Я” – суспільні норми та соціальні настанови, традиції, ідеали, совість, ціннісні уявлення тощо, які домінують в культурі. “Над-Я” формує систему соціальних фільтрів.
  • Те, що не пропускається через фільтри “Над-Я”, “заганяється” в безсвідоме, “витісняється” зі свідомості (“Я”) і спричиняє потім до серйозних психічних розладів.
  • Культура, розвиток цивілізації передбачають безкінечну роботу з відлучення людей від інстинктів. Але коли культура надмірно задавлює інстинкти, вони вириваються назовні, як джин із пляшки, і знищують її.

Фрейд вивчав безсвідоме з метою зрозуміти причини душевних розладів людей, психічних захворювань. На його думку, лікар-психотерапевт зобов´язаний допомогти хворому усвідомити безсвідоме, що діє за його спиною, і тим самим розширити сферу свободи людини, позбавити її від влади “Воно”.

“Воно”, за Фрейдом, з розвитком цивілізації витісняється, але не зникає. Надмірний тиск “Над-Я” немовби провокує зростання сили “Воно”. Витіснені безсвідомі інстинкти – це порохова бочка, що готова вибухнути раптово у вигляді психічних зривів чи соціального бунту.

Отже, людина виявляється заручником сил, що не піддаються її “Я”. Звідси і прагнення Фрейда знайти розумний баланс “Над-Я” і “Воно” і тим самим надати можливість “Я” вільно й розумно проявити себе, бути життєздатним. Поки людина живе в суспільстві, їй не позбутися впливу “Над-Я”. Разом із тим, поки вона живе і живим є її тіло, людина не зможе повністю позбутися сили інстинктів. Тому треба осмислити існування цих сил, їх вплив і встановити між ними якийсь компроміс. Лише в цьому випадку розширюється простір людської свободи, а отже, і простір свідомості (“Я”).

Фрейд вимагав постійної роботи, застосування зусиль для перетворення “Воно” в “Я”. Хоча він і заявляв, що “людина не господар у своєму власному домі”, що “інтелект безсилий порівняно з людськими інстинктами”, але не прирікав людину на безнадію. Він був упевнений, що “там, де було “Воно” має стати “Я”. В кінцевому підсумку розум і свідомість виявляються сильнішими за “Воно”.

Єдино можливим, за Фрейдом, і нормальним шляхом для людства в майбутньому – це жити, постійно звільняючись від тиску стихії безсвідомого і зміцнюючи в собі самосвідоме “Я”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.