Вступ до гносеології. Пізнання, як предмет гносеології. Види Пізнання

vydy piznannjaВітаю, шановні читачі блогу “Вільна філософія“. Сьогодні я розпочинаю ще одну серію статей – “гносеологія та епістемологія“. Цей розділ сайту буде цікавий передусім тим, хто цікавиться проблемами пізнання, його методами та функціями.

Отож, розпочнемо із наведення дефініцій основних понять.

Гносеологія – це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності; пізнавальні можливості та здібності людини; творення засобів пізнання, а також відношення знання до дійсності, закони його функціонування та умови його істинності і достовірносі.

Сучасні гносеологічні принципи:

  • Об’єктивності ( Визнає об’єктивне існування дійсності)
  • Пізнаваності ( Може бути обмежений досвідом)
  • Адекватного творчого відображення
  • Діалектики ( Повинен дотримуватися певних законів)
  • Принцип практики
  • Принцип історизму
  • Конкретності істини

Варто також зазначити, що в гносеології людина обговорюється як не особовий предмет.

Тепер поговоримо про основний предмет гносеології – про пізнання:

Пізнання – це процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини.

В процесі пізнання людина пізнає навколишній світ безпосередньо чи опосередковано. (Завдяки результатам тієї чи іншої людини чи її діяльності).

У сучасній філософії існує чимало підходів до розуміння пізнання, наведемо принаймні основні з них: 

  1. Анамнезис пізнання, контраверсія
  2. Подібне пізнається через подібне
  3. Пізнання через протилежне
  4. Пізнання через відмінне

Суб’єктом пізнання виступає людина, його об’єктомнавколишній світ чи інші люди. Таким чином знання є результатом суб’єктивного аналізу суб’єктивної діяльності й реальності.

Об’єктивна реальність є незалежною вів суб’єкта пізнання. Доречі, обєкт може існувати без суб’єкта лише у філософських і соціальних науках.

Давайте на закуску розглянемо основні види пізнання:

  • Житєводосвідне пізнання – найемпіричніший вид пізнання, який своїм систематизованим коорінням походить із філософії Френсіса Бекона, яку ми розглядали у минулій статті.
  • Мистецьке пізнання – вид пізнання, що передає не відокремлену дійсність, а людське ставлення до неї. Вони випереджають хід подій.
  • Наукове пізнання – спеціалізоване і спеціально організоване. Контролює свій хід, намагаючись досягти максимального ступеня достовірності знання. Про наукове пізнання зовсім скоро буде окрема стаття.
  • Релігійно – містичне пізнання. Чи не єдиний із видів пізнання, який не піддається жодній об”єктивній систематизації.
  • Людський розум – наука та філософія, релігія, мистецтво тощо.
  • Екстрасенсивне пізнання. Його теоретично можна назвати пізнанням “нервовим” або навіть “рефлекторним”.

Наразі це все, читайте, коментуйте, критикуйте! 🙂 Щобільше вашої критики – то кращими будуть статті на сайті, а я сподіватимусь, що вам знадобилилась інформація про види пізнання та основи вельми цікавої науки – гносеології.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *