Філософія Тань Ситуна (1865-1898)

У ХХ столітті в китайській філософії, Тань Ситун, поет і філософ, вважається найбільш яскравим представником нової генерації Китайської інтелектуальної еліти: змушений одночасно боротися і з привидом древньої китайської традиції, і із загрозою культурного і політичного поневолення Китаю. Він всерйоз зайнявся пошуком “таємного джерела” багатства й міці Заходу.

Політична й економічна ситуація у Китаї продовжувала погіршуватися. Попри розпочаті в 60-і роки XIX ст. реформи, модернізація Китаю гальмувалася безперервними внутрішніми повстаннями і зовнішніми ураженнями із Заходу. Імперіалістичні держави безсоромно грабували Китай, вимагаючи від нього дедалі більших територіальних і політичних поступок.

Глибоко переживаючи близькість катастрофи, Тань Сытун вирішив, що для виходу з кризи необхідно зазирнути у минуле Китаю та за його межі. Інакше кажучи переглянути свої традиції у сучасному ракурсі, навчаючись у Заходу та запозичаючи в нього все передове.

Саме тоді митець почав писати свою роботу “Жень Суэ” (“вчення про гуманність), опубліковану лише після його смерті (1896-97). Зміст книги свідчить про те, що Тань Ситун не втратив віри у вчення Конфуція. Він вважав, що початковий сенс вчення Конфуція був спотворений багатьма поколіннями правителів та їх лукавих царедворців, що прагнули зробити з конфуціанства знаряддя ждя пригноблення підданих і нагляду за ними.

Він вважав, що необхіно боротись за право повернутися до початкового вченню Конфуція, зруйнувати всю несправедливу систему громадських взаємин у Китаї, сформовану наприкінці XIX століття. Головна ідея – ідея гуманності (Чжень). Суть Чжень Тань Сытун визначає через “Тун” – взаємопов’язаність. Йому очевидно, що імперіалістичний Китай, у якому узаконене пригноблення за соціальною, віковою і статевою ознаками, неспроможний вважатися зразком держави. Тому конфуціанство необхідно очистити від багатовікових нашарувань спотворень й тотальної брехні, а для цього потрібно залучити досягнення інших традицій.

Тань Сытун думав, що дух конфуціанської гуманності яскраво проявляється у буддизмі. Вища форма конфуціанської гуманності – це буддійське співчуття. Воно передбачає близькість до того, кому співчуваєш, завдяки співчуттю руйнується психологічний бар’єр відчуження, воно сприяє самореалізації особистості її стосункам з іншими. З іншого боку, співчуття передбачає рівність живих істот.

Крім буддизму Тань Ситунь відкриває конфуціанську гуманність і в християнстві, стверджуючи, що християнська концепція любові до ближнього є яскравим прикладом чеснот Чжень. Але він звертається як до релігії, так і до науки. Тоді надзвичайної популярністю користувалася концепція всепроникного ефіру, свого роду першоматерії. Тань Ситун також оголосив її проявом гуманності, бо ефір, проникаючи скрізь, скріплює Всесвіт і забезпечує виникнення єдиного світу, у якому взаємодіють живі істоти. Програма політичних вимог і соціально-економічних реформ аргументувалася Тань Ситуном з світоглядних посилок, за якими початком усіх початків у Всесвіті виступає єдина субстанція — ефір (итай). Події в світі – його прояви. Зміни, сполуки, розшарування, виникнення, зникнення й інші форми взаємодії між речами – всеосяжний процес, названий Тань Ситуном Жэнь (гуманізмом).

Ретельний аналіз гуманності дозволив йому створити струнку і переконливу програму реформ, необхідних для відродження Китаю. Крім відновлення конфуціанства, поширення буддизму, він наполягав на впровадження Західної науки, оскільки та сприяє зміцненню сили розуму. Тань Ситун висунув програму перебудови соціальних взаємин у Китаї, ліквідацію насильства й пригноблення старшими молодших, чоловіками жінок. Він вважає, що правитель і піддані повинні перебувати у більш-менш тісному зв’язку, бо саме це може призвести до прогресу і зміцненню Китаю, виступаючи радикальним противником традицій, які становлять опору існуючого у Китаї суспільного ладу:

  1. Насамперед, за його словами, необхідно прорвати мережі схоластичних наук.
  2. Потім проривати мережі світових суспільних доктрин, межі монархізму, межі принципів традиційної моралі, межі Неба, межі світової релігії,
  3. Нарешті, межі буддійських законів.

Тань Ситун вірив, що йому вдалося створити стрункий і гармонійний синтез кращих ідей Китаю та Заходу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *