Cуперечливість і драматизм Кана Ювэя

Складність, суперечливість і драматизм – такий підхід продемонстрував, зокрема, Кан Ювей (1858—1927). Лейт мотивом всієї роботи і творчості китайського мислителя була теза: «Зміна — це (дао) Небо».

Він стверджував, що панівна у Китаї ідеологія хибна, бо побудована на класичних текстах, підроблених під час правління узурпатора Ван Мана. Доведенню фальсифікації Мана він присвятив спеціальну роботу «Дослідження про підроблення класичних канонів Синьхайської школи».

Для виправдання критичного перегляду існуючого правопорядку і традиційних моральних устоїв Кан Ювей апелював до авторитету Конфуція, якого уявляв найвеличнішим реформатором. У «Дослідженні вчення Конфуція про реформи державних устроїв» він писав, що Конфуцій був переконаним прибічником періодичного проведення реформ у системі управління.

Головним теоретичним твором Кан Ювэя є «Книга про Велике єднання», написана 1884—1902 рр. і опублікована посмертно. У праці викладено погляд реформатора на історичний розвиток виробництва і його уявлення про ідеальне суспільство. Кан Ювэй використовує прийняте в конфуціанському каноні «Лі Цзи» – розподіл історії суспільства на три ери:

  • Ера хаосу,
  • Ера становлення,
  • Ера великого єднання, чи Великої рівності.

Найпримітніше, що, на відміну ухваленої у Китаї традиції поваги до минулого як до ідеального «золотого століття», соціальний ідеал Кан Ювэя орієнтований на майбутнє. Він заявляв, що сучасний йому Китай продовжує перебувати у першій стадії, – ері Хаосу, тому рекомендував розгорнути боротьбу за перехід до ери Становлення, чи малого благоденства, для того, щоб у віддаленому майбутньому реалізувався ідеал Великого єднання.

На останній стадії, ері великого єднання, передбачалося суспільство, вільне від расової, національної, класової, станової і релігійної диференціації. Шлях до створення єдиної планетарної держави бачився у проходженні етапу «поглинання» малих держав великими державами: наприклад, США поглинуть Американський континент, а Німеччина — Європу. Расові відмінності, здавалися Кан Ювею, можливо виключити зміною географічного довкілля та практикою змішаних шлюбів. Очікувалось, що усі віровчення поступово зійдуть зі світовою сцени, поступившись релігії майбутнього — буддизму.

Отже, Велике єднання було нічим іншим, як утопією, зібраною із несумісних елементів, запозичених, як із власної китайської, так і з західних культур.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.