Біографія та Філософія Френсіса Бекона

bekonВже у розгортанні парадигми когіто, чітко означилось 2 напрямки філософії нового часу: емпіризм та раціоналізм, про що ми говорили у минулій статті. Сьогодні ми поговоримо про батька емпіризму – Френсіса Бекона, його твори, елементи філософії та біографію. 

Сподіваюсь ан активне обговорення як якості статті, так і філософії Френсіса Бекона! 😉

Стаття виявилась величенькою, тому я вирішив оформити план роботи, натиснувши на пункт якого ви одразу перейдете до потрібної вам інформації:

  1. Вступ
  2. Біографія Френсіса Бекона
  3. Класифікація наук
  4. Вчення про ідоли (примари)
  5. Вчення про метод в філософії Бекона

Вступ

Френсіс Бекон був першим серед європейських мисителів, хто відобразив загальну переорієнтацію на науку, як найвижчу цінність. Головні проблеми у філософії Бекона:

  1. Могутність людського знання

  2. Експерементальні дослідження природи

Якщо узагальнити, то Бекон був першим, кто поставив гносеологічні проблеми (проблеми пізнання) на головне місце у філософії.

Френсіс Бекон переосмислює сутність філософії в дусі нового часу і зазначив, що предметом філософії повинне стати наукове знання, тому що наукове знання – це засіб, яким можна вирішити всі соціальні проблеми і, перш за все, прискорити розвиток промисловості.

В цьому ракурсі, варто ознайомитись із працями філософа: “Новий Органон”, “Нова Атлантида”, “Про принципи і начала”.

З точки зору Френсіса Бекона філософія повинна бути дослідною наукою і повинна грунтуватися на спостереженнях, а об”єктом її спостережень повинна бути людина і оточуючий її світ.

Завдання науки – пізнавати причини прихованих сил усіх речей і розширювати владу людини над природою, доти, доки для неї не стане можливим все! Знання, яке продукує наука повинно характеризуватись достовірністю і відповідністю практичним потребам.

Філософія Бекона починається із аналізу реального стану речей у тогочасній науці і приходить до невтішного висновку. Тому наступний його крок – “велике відновлення наук” і філософ цілком впевнений, що необхідність такого відновлення назріла.

Біографія Френсіса Бекона

Френсіс Бекон – британський філософ, народився 22.01.1581 року, в Лондоні, у сім”ї високопосадовця при дворі королеви Єлизавети – Ніколаса Бекона.

В 1593 році маленького Френсіса відправили на навчання, де він провів лише 3 роки, бо йому не сподобалось викладання філософії. Особливо негативно він ставився до філософії Арістотеля, яку важав не практичною.

Після того, як Френсіс залишив коледж, батько прилаштував його в посольство Британії у Франції, проте й там він пробув всього лише 3 роки. Помер батько і він змушений був повернутись на Батьківщину і думати про те, як заробити на хліб.

Френсіс Бекон влаштовуєтсья на курси адвокатів, закінчивши які прилаштувався у парламенті при палаті Общин, де здобув певний авторитет.

Коли до влади прийшов Яків 1 Стюарт, його кар”єра стрімко пішла в гору, і Бекон став по суті правою рукою короля. Як державнйи діяч,  Френсіс Бекон був зацікавлений у економічному розвитку країни, однак на вершині своєї кар”єри “спідкнувся”.

У 1623 році його звинуватили у хабарництві, у суді він визнав свої помилки і йому заборонили перебувати в Лондоні. Таким чином, у передмісті Лондона Френсіс Бекон починає займатись філософією і стає батьком дослідного природознавства та емпіризму.

Хоча, ще до суду Бекон пише свій відомий “Новий Органон”, де філософ критикує методи Арістотеля і формує нові “методи” життя. Тут викладена його теорія індукції.

У 1629 році, досліджуючи вплив холоду на збереження м”яса, застудившись, Френсіс Бекон помер, ставши першою жертвою дослідного природознавства.

Класифікація наук Френсіса Бекона

Для того, щоб усе упорядкувати, на думку Бекона, слід насамперед здійснтити класифікацію наук, а для цього варто закласти принципи класифікації.

Френсіс Бекон вважав, що в основі класифікації наук мають бути здібності людської душі: пам”яті, уяви, розсудку.

  • Ті науки, які в основі своїй мають пам”ять, що описують факти і події, Френсіс Бекон охопив єдиним поняттям – це “історія”.
  • Дисципліни, в основі яких лежить уява він охопив поняттям “поезія”.
  • Науки, що визначаютсья розсудком, охоплюються поняттям “філософія”. Предметом філософії є Бог, природа і людина.

frensis-bekonВідповідно Френсіс Бекон виділяв Божествену філософію, Натурфілософію та Антропологію, або філософію людини. Кожен із цих розділів філософії має своє завдання:

  • Божественна філософія покликана давати інтелектуальне тлумачення Бога і заперечувати атеізм.
  • Натурфілософія займаєтясь вивченням і дослідженням природніх зв”язків і причин, прагне давати їм раціональне пояснення, повинна допомогти людині створювати нові предмети, яких немає в природі, але які необхідні людині.
  • Антропологія у Френсіса Бекона поділена на громадянську філософію, або політику; власне антропологію, що вивчає тіло і душу людини у їх взаємовідносинах зі світом; і логіку, що вивчає людське мислення.

Головна мета Френсіса Бекона і науки – винайдення методу для отрмання максимально достовірного знання, що дасть можливість перетворювати природу і виготовляти предмети, яких потребує людина.

Вчення Френсіса Бекона про ідоли (примари)

Одним із чинників, що перешкоджає нам отримати достовірне знання є ідоли, що приховані у людській свідомості та людському мисленні.

Вчення про ідоли важко вписати в загальну емпіричну систему Бекона, однак варто розуміти, що Френсіс Бекон – це межа між схоластикою та новоєвропейською філософією.

Так Бекон виділяє 4 типи ідолів (примар):

  1. Ідоли роду – це зумовлені природою розуму, специфікою органів відчуттів, обмеженістю їх можливостей хиби з якими ми стикаємось в процесі пізнання. Вони або спотворюють предмет, або безсилі дати реальні дані про нього. Вони можуть породжувати зацікавленість, маючи яку людина вже не може бути об”єктивною.
  2. Ідоли печери – пов”язані з особливостями людської психіки, людськими емоціями.
  3. Ідоли площі (ринку) – це зумовлені спілкуванням людей хиби в пізнанні, пов”язані з неправильним вживанням слів та хибних понятть.
  4. Ідоли театру – це сліпа і фанатична віра в авторитети, це некритичне сприйняття суджень, різних теорій.

Щоб їх “побороти”, писав Френсіс Бекон, необхідно експерементально перевіряти предмет дослідження, достовірність слів та авторитетів.

Вчення про метод в філософії Бекона

Метод – це вчення, сукупність процедур та прийомів, які ми застосовуємо для отримання достовірного знання.

Френсіс Бекон був переконаний, що найважливішим є дослідно-індуктивний метод: від простих визначень, до більш складних, розгорнутих; від конкретного до загального;

В ході експериментів ми накопичуємо емпіричне знання, тут ми фіксуємо властивості предмету. Потім здійснюємо аналіз, виявляючи нові властивості та характеристики, спираючись на попередні дані.

І наступним кроком є виведення чи отримання висновків про ті ж властивості та характеристики тих, чи інших предметів чи явищ.

Завершує метод – виведення аксіом – тверджень, що не потребують доведення. І уже на аксіоми, вважав Бекон, ми можемо спиратись як на достеменне знання, тому що воно очевидне і безпосереднє.

Ось такий от філософ нового часу, батько емпіризму і чи не найцікавіший представник в історії британської філософії Френсіс Бекон.

Сподобалась стаття? Знадобилась? Поділись із Друзями й підпишись на оновлення сайту “Вільна філософія”!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.